Феномен самовдосконалення та саморозвитку особистості. Проект самовдосконалення


Самовиховання і самовдосконалення

Не кожна людина готова визнати, що їй потрібно змінитися. Ще менше тих, кому вдасться побороти свої негативні якості та вдосконалити позитивні. Думка «люби мене таким, яким я є» – головна пожива для егоїзму. А для того, щоб досягти чогось у житті – від поваги друзів до високих кар’єрних успіхів – треба наполегливо працювати над собою. Самовиховання та самовдосконалення повинні стати опорою самореалізації. «Студвей» розповість, яка різниця між цими поняттями та чому варто систематизувати ці «само»-процеси. 

Самовиховання VS виховання

Із малечку дітей вчать бути вдячними, допомагати слабшим, ділитися з ближніми, поважати старших, сумлінно працювати, казати правду і ще сотні речей, які доросла людина має робити не задумуючись. Діти усвідомлюють, що за добрі справи буде якась винагорода, а за вчинення шкоди їх покарають. Та якщо в дитинстві особистість виховують батьки, то у зрілому віці людина повинна сама формувати свій світогляд і позитивні переконання.

Самовиховання (як і виховання) – це безперервний процес. Якби батьки виховували своїх дітей через день, чи змогли б вони вирости добрими, мудрими та чесними? Самовиховання – перша сходинка до самовдосконалення.

Реклама

Теорія та практика самовиховання

Аби процес роботи над собою увінчався успіхом, потрібно пізнати істинного себе: визначити власні поривання, страхи та приховані мотиви. Лише після цього можна зрозуміти, чого дійсно прагнеш. Запитайте себе, чого хочете, що вам подобається, що ви цінуєте найбільше та чого боїтеся.

Без мети самовиховання неефективне. Приборкати свої примхи, позбутися шкідливих звичок, вміти стриматись у конфліктних ситуаціях – ось приклади цілей, за які варто боротися. Для того, щоб самостійно себе виховувати, треба діяти крок за кроком.

  • Прийняти рішення. Потрібно кристалізувати свій ідеал для наслідування. Це може бути реальна особа – батько, товариш, викладач, тренер − або уявлення про себе в майбутньому – з тими чи іншими рисами характеру та навичками. Відтак ця особистість – ціль, яку треба досягти.
  • Самопізнання. Чимало позитивних рис, до яких людина прагне, вже закладені в ній. Треба лише з’ясувати, як вони проявляються та що їх блокує. Той, хто зможе визнати і прийняти свої недоліки, пройде цей етап успішно.
  • Скласти план. Треба визначити перспективи власного розвитку та методи, які допоможуть досягти мети. Аби вона не здавалася недосяжною, краще розділити ціль на кілька частин/етапів/кроків. Важливо також одразу визначити час, за який треба отримати результат.
  • Реалізація. Діяти без зволікань. Почати активну роботу над собою та дотримуватися плану. Треба пам’ятати, що ми самостійно створюємо себе, свій ідеал і своє життя.

Якщо людина з’їла шматочок торта вночі, завтра вона піде займатись у спортзал. Якщо вона не стрималась і накричала на свого сусіда, першою прийде миритися. Помилки властиві кожному, головне – проаналізувати їх, аби знову не приймати хибних рішень.

Самовдосконалення

Якщо самовдосконалення – це човен позитивних рис, то самовиховання – його весла. Поодинці жоден не працює. Іншими словами, самовдосконалення – складний план, реалізація якого вимагає виховання в собі відповідних рис і навичок (аби човен швидко поплив, треба мати хороші весла).

На відміну від самовиховання, яке має на меті більш прості та практичні завдання, самовдосконалення націлене на досягнення ідеалу. Якщо людина хоче покращити знання з іноземної мови, їй потрібно скласти графік свого навчання, систематизувати його, стати дисциплінованою і відповідальною, постійно бути в пошуку нових джерел інформації та щодня повторювати вивчене. Лише одна мета для самовдосконалення вимагає, щоб особистість паралельно поставила і реалізувала цілий перелік завдань із самовиховання.

Робота над собою може бути спрямована на різні сфери життєдіяльності: фізичне, естетичне та професійне самовдосконалення, розвиток сили волі чи позитивного мислення. Спільним залишається прагнення людини до якісних змін. Особистість, яку цікавить самовдосконалення, бачить увесь «айсберг розвитку» та хоче його підкорити. Для цього вона повинна мати внутрішній навігатор або власну стоп-лінію – переконання та правила, які не можна порушувати.

Самовдосконалення – це ключ до кращого життя. Якщо вам не подобається ваша тінь − треба випрямити спину, а якщо не подобається життя – виправити щось у своєму світогляді.

Фото: stock-up.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

studway.com.ua

Самовдосконалення - ПСИХОЛОГІС

Самовдосконалення (робота над собою) - усвідомлене розвиток у себе гідних (потрібних для життя і етичних) навичок і якостей, а на їх основі - освоєння нових ролей.

Вікіпедія: Самовдосконалення - це процес усвідомленого, керований самою особистістю розвитку, в якому суб'єктивних цілях і інтересах самої особистості цілеспрямовано формуються і розвиваються її якості і здібності.

У самовдосконаленні людина орієнтується не на внутрішні відчуття (гармонійно мені чи ні), а на вимоги життя: я справляюся з викликами життя? Я гідний? Той, хто цікавиться самовдосконаленням, бачить вершини розвитку і хоче досягнути. Самовдосконалення - це робота з вертикаллю людського життя.

Вдосконалювати себе можна в різних напрямках. Основні види (напрямки) - це моральне, розумове, фізичне, естетичне та професійне самовдосконалення. Окремо можна виділити особистісне самовдосконалення, куди зазвичай включається виховання себе, розвиток потрібних особистісних навичок, іноді - розвиток волі, мислення та інших психічних функцій.

Самовдосконалення - це робота, за яку вам ніхто платити не буде, принаймні одразу не буде. А тоді - навіщо? Навіщо напружувати себе, займаючись самовдосконаленням?

Якщо вам раптом не сподобається ваша тінь - якась сутула, крива, - то, щоб її розігнути, ви розпряміть себе. Природно. Так само, якщо вам не цілком подобається ваше життя, то єдиний спосіб її поправити - це поправити себе. Змінюючи себе, змінюємо життя. Ваше життя - відображення вашої особистості, і почати треба з себе.

Однак невдоволення собою - не єдина причина тяги до самовдосконалення. Крім проблем, в житті є можливості, і є люди, які вважають правильним використовувати всі кращі можливості, які дарує нам життя. Якщо ви живете добре, а хочете відмінно, значить, ви хороший, а треба стати відмінним! Вперед, до самовдосконалення!

Як працювати над собою?

Працювати над собою, розвивати себе цілком можна самостійно, покладаючись на власні сили. Так у свій час працювали Михайло Ломоносов, Олександр Суворов, Наполеон Бонапарт, Бенджамін Франклін, Авраам Лінкольн і багато-багато інших відомих людей, які залишили великий слід в історії своєї країни. Вони це робили без всякої сторонньої допомоги - і у них вийшло! Значить, це може вийти і у вас. Інша справа, що сьогодні працювати над собою швидше і ефективніше з допомогою більш досвідчених людей: вчителів, педагогів, психологів і коучів. Щоб не заплутатися в шляхах і стратегіях, практики і прийомах, читай Як працювати над собою.

Ще раз: над собою цілком можна працювати самому і самостійно. Тільки людям подобається - разом, і з ведучим, і особливо добре, якщо це можна робити з будь-якого міста і з будь-якої країни світу - онлайн через інтернет. Сьогодні це вже можливо. Запрошуємо вас на Дистанцію онлайн! Дистанція - це найпопулярніша в Росії система розвитку себе, розроблена Н.І. Козловим. Це розвиток навичок спілкування, лідерства, самоорганізації, налагодження стосунків в сім'ї, можливість поправити здоров'я, привчити себе лягати вчасно, відучити себе від скарг, виправдань і самоїдства, навчити себе чути, розуміти і професійно відчувати людей. Все це може стати вашим. Сьогодні працювати по Дистанції можна в тому числі онлайн, по інтернету, причому в різних форматах: і більш простих (дешевих). і більш дорогих, але гарантують якісний результат. Подивіться, що таке "Театр-студія Синтон", що таке "Форум-Дистация" і "Life-Quest". А найголовніше - вперед, починайте працювати!

Різне

Діагностика потреби у самовдосконаленні - Автор методики Р. Д. Бабушкін.

psychologis.com.ua

5. Методи професійного самовдосконалення

Самовиховання — свідома й цілеспрямована діяльність лю­дини із удосконалення своєї особистості. До практичних питань самовиховання учені зверталися неодноразово (Елканов, 1989).

Поштовхом до початку самовдосконалення буде усвідомлення того, що особистий успіх залежить тільки від власної компетентності, власної поведінки, особистісних якостей.

Процес професійного вдосконалення буде більш ефектив­нішим за умов сформованості потреби в ньому, як перехід із позиції студента (Я — студент, нехай мене вчать і виховують) у позицію фахівця (Я — майбутній фахівець. Я готую себе до цієї діяльності. Від моєї компетентності і професійності залежить мій успіх).

Професійне вдосконалення у ході розвитку обумовлюється умовами самовдосконалення та системою мобілізації на своє вдосконалення.

Умови самовдосконалення

    1. Знання соціальних вимог і очікувань суспільства до особистості й професійних якостей педагога.

    2. Оцінка своїх особистісних і професійних якостей, порівняння з еталонними.

    3. Установка на розвиток і набуття відсутніх якостей, властивостей, умінь, знань тощо.

    4. Вироблення способів подолання вади. Корисно виробити установку: знаю, що потрібно робити і як потрібно діяти.

Система мобілізації на своє вдосконалювання

    1. Вироблення навичок самоспостереження й самопізнання.

    2. Вироблення вмінь проектувати зміни у своїй особистості.

    3. Уміння свідомо робити на себе виховні впливи: управлін­ня своєю поведінкою, розвиток у собі потрібних якостей.

    4. Оволодіння прийомами аутогенного тренування, уміння управляти своїм фізичним і психічним станом.

Особливу роль у професійному самовихованні студентів відіграє педагогічна практика, де відбувається всебічне випро­бування своїх здібностей, реальної підготовленості до само­стійної педагогічної роботи.

Допомогою в самооцінці студента на практиці є колектив­ний аналіз проведених ним уроків.

Засобами самовиховання є все те, чим можна й потрібно користуватися, щоб впливати на свою особистість. Доцільно розділяти всі можливі засоби самовиховання на головні й до­даткові.

Головним засобом професійного самовдосконалення є ре­альна педагогічна діяльність. До додаткових засобів відносять знайомство з різними видами культури. Ці засоби, не створю­ючи безпосередньо продукту, сприяють формуванню правиль­них соціально-етичних орієнтирів, дають спонукальний заряд до самовдосконалення, використовуються як еталони й крите­рії для самооцінки.

Методи самовдосконалення доцільно розглядати в послі­довності, що відповідає логіці їх перебігу й застосування, по­чинаючи від виникнення потреби в самовдосконаленні й за­кінчуючи досягненням тих або інших результатів (табл. 2.1).

Етап самопізнання й самооцінки. Для того, щоб стати творцем своєї особистості, необхідно навчитися критично ди­витися на себе збоку, з погляду суспільних вимог, вимог май­бутньої професії. Таблиця

Самопізнання відбувається в умовах взаємодії з іншими людьми у процесі спілкування, спільної діяльності. Завершується воно певним оцінним відношенням до якостей своєї особистості. Корисно згадати слова Гете: «Як можна пізнати себе? Тільки шляхом дій, але ніколи — шляхом споглядання. Спробуй виконати свій обов'язок і ти довідаєшся, що в тобі є».

У професійному самопізнанні можна виділити кілька методів.

Самоспостереження — фіксація й аналіз вчинків за певний проміжок часу. Уже в дитинстві багато хто набуває звички осмислювати свою поведінку та вчинки. Так, наприклад, учень початкових класів може щовечора подумки аналізувати події минулого дня, що було правильно й гарно, а що невірно й неприємно. Таку корисну звичку повинні прищеплювати дитині батьки. пізніше вона може допомагати людині аналізувати й більш тривалів часі епізоди життя.

Самоспостереження — це уміння фіксувати факти, події, що надалі допоможе дещо в них скорегувати, виправити. Деякі педагоги не схильні, наприклад, помічати у своїй поведінцібрутальності, дратівливості, неуважності до інших, відсутності почуття гумору й інших особливостей, що негативно впливають не лише на оточуючих, а й на власний престиж та імідж.

Самоаналіз — процес оцінювання, критичного аналізу фактів,подій. Аналізуються причина й наслідок, окремі вчинкиусвідомлюються, внаслідок яких якостей самої особистості трапляються ті або інші факти.

Самовипробовування — випробування професійних знань, умінь, ідібностей, культури в процесі діяльності (практики, тренерської роботи). Самовипробуванню можна піддати й особливості своїх інтелектуальних, емоційних, вольових якостей.

Етап самопрограмування. Заснований на побудові плану самовиховання з урахуванням тих висновків, що були зробле­ні на етапі самопізнання. Виходячи з тих якостей, які людина хотіла б мати або від яких хотіла б позбутися, складається певна програма. Сам факт усвідомлення якого-небудь недоліку є потужним чинником його корекції. За приклад можна взяти і К.Д. Ушинського, який у юні роки склав самозобов'язання:

  1. Абсолютний спокій, принаймні, зовнішній.

  2. Прямота в словах і вчинках.

  3. Обдуманність дій.

  4. Рішучість.

  5. Не говорити про себе без необхідності жодного слова.

  6. Не проводити часу несвідомо.

  7. Щовечора сумлінно звітувати про свої вчинки.

Етап реалізації програми самовдосконалення. Одно­го знання своїх вад чи переваг ще не досить. Для запуску програми самовдосконалення потрібна сильна мотивація. Як правило, таким мотивом є бажання бути успішним, а також прагнення до задоволення соціальних потреб у повазі, високій оцінці оточуючих, у високому соціальному статусі. Крім того, допомагає самокритичність, відсутність якої спричиняє само­вдоволення. Етап реалізації програми включає кілька методів самовпливу.

Самоінструкція — свідоме регулювання своєї педагогічної поведінки, заздалегідь передбачаючи свої дії в тій або іншій педагогічній ситуації. Самоінструкція виявляється чимось схо­жим на репетицію, що передує справі, способом управління своєю поведінкою. Вона особливо ефективна, якщо педагог-початківець занадто хвилюється перед проведенням уроку чи відповідальним виступом перед малознайомою аудиторією. У період педагогічної практики для кращої самоорганізації мож­на користуватися самоінструкцією:

а) на оптимальну поведінку в ситуації порушення учнями дисципліни;

б) на висування до учнів оптимальних педагогічних вимог;

в) на прояв витримки у складних ситуаціях.

Самопереконання — це дискусія із самим собою. Зважую­чи всі «за» і «проти», людина встановлює для себе істину або приймає ту ідею, якою керується надалі. Це свідома установка на самовдосконалення. Завдяки самопереконанню можна змі­нити самосвідомість, ставлення до різних явищ життя й влас­ної поведінки.

До різновидів самопереконання відносять: самовиправдання, самозвинувачення (самобичування), самозаспокоєння як спосіб саморегуляції у важкі хвилини. Різні філософські течії пропонують багато способів саморегуляції. Особливо яскраві це виражено в східній філософії.

Ніхто не застрахований від невдач і зривів, а невміння знайти яку-небудь зачіпку для самозаспокоєння може призвести до кризи особистості. У людини повинна бути світоглядна філософія, за допомогою якої вона могла б переживати невдачі.

У народних прислів’ях і приказках показано шляхи подолання невдач і способи виходу із важких життєвих ситуацій: «Що не робиться, усе на краще», «Лихо не без добра». Приклади використання гумору й іронії в складних ситуаціях: «Як бідному женитися то й ніч мала».

Самопримус – вольовий вплив на самого себе. Може відбуватися коли минув етап самоаналізу, коли рішення прийнято, а сумніви і послаблення собі заважають активній діяльності.

Настає момент, коли необхідно змусити себе приступити до виконання планів. До самопримусу дуже близьке поняття самоподолання — застосування людиною зусиль волі для змушування себе до діяльності, яку виконувати немає бажання; або ж змушування себе відмови­мовитися від здійснення дії чи вчинку, до якого притягує. До цих понять близькі перемога над собою, моральна свідомість, почуття обов’язку й відповідальності.

Моральна свідомість, за Л. М. Толстим, — це постійний рух людини до ідеального образу. Діалектика «плоті й духу», тобто постійне протиріччя між тим, що хочеться робити, і тим, що необхідно виконувати дії, які є корисними для інших.

Тому самопримус — це не тільки спосіб поведінки, а й властивість особистості. Сюди можна віднести й такі якості: самовладання, самообмеження.

Самонавіювання — це спосіб саморегуляції психічних ста­нів за допомогою словесних впливів. Якщо в самопереконанні на першому місці знаходиться логіка, то в самонавіюванні — емоції.

За образним висловом В. М. Бехтерева, навіювання тим відрізняється від переконання, що входить у свідомість люди­ни не із парадного входу, а ніби із чорного (Бехтерев, 2001).

Сенека стверджував: «Бережися підсилювати свій біль і погіршувати своє положення скаргами. Біль легко перенести, якщо не збільшувати його думкою про нього; якщо навпаки, хвалити себе, говорячи: це незабаром пройде — то біль стаєлегким, оскільки людина себе в цьому запевнила». Реальна практика професійного самовиховання педагогів показує, що вони часто користуються прийомами самонавіювання, навіть не завжди це усвідомлюючи.

Досвідчені педагоги вміють у різних педагогічних ситуаціях «грати ролі» то дуже строгого, то доброго, залежно від того, є більш доцільним у даній ситуації.

Етап контролю. Будь-який процес не може вважатися завершеним, якщо в ньому відсутній контроль. У результаті контролю усвідомлюються ті зміни, які відбулися в системі професійної підготовки, поведінці, особистісних якостях. Існують такі методи контролю.

Самооцінка — оцінювання особистістю самої себе, своїх можливостей, якостей. Самооцінку в психології відносять до ядра особистості, вона є важливим регулятором поведінки, від неї залежать взаємовідносини з оточуючими, критичність, ви­могливість до себе, ставлення до успіхів і невдач. Незадоволен­ня собою веде до бажання змінитися, а задоволення собою й своїми якостями викликає бажання їх закріпити.

Самоконтроль проявляється в оцінюванні педагогом своїх дій, емоцій, поведінки й аналізі їхніх наслідків. Так, наприклад, невміння контролювати свій емоційний стан, запальність, не­коректність висловлювань можуть призвести до негативних педагогічних наслідків.

Саморегуляція — управління власним психічним станом і поведінкою для того, щоб оптимально діяти в складних педа­гогічних ситуаціях. Необхідність саморегуляції виникає в на­ступних умовах (Немов, 2001).

    1. Педагог зіштовхується з новою й незвичайною для нього проблемою, яку важко вирішити.

    2. Проблема не має однозначного вирішення.

    3. Педагог перебуває в стані підвищеного емоційного і фізичного напруження, що спонукає його до імпульсивних дій.

    4. Рішення про те, як діяти, педагогові доводиться прийма­ти не роздумуючи, в умовах дефіциту часу.

Види педагогічної саморегуляції:

  • саморегуляція сприйняття припускає чітку постановку завдання: що спостерігати, навіщо спостерігати;

  • саморегуляція уваги ґрунтується на управлінні довільною й мимовільною увагою;

  • саморегуляція пам'яті полягає в управлінні запам'ятову­ванням, відтворенням, збереженням інформації;

  • саморегуляція мислення зводиться до аналізу умов вирі­шуваного завдання, пошуку й проробляння альтернативних варіантів вирішення;

  • емоційна саморегуляція базується на вмінні управляти станом м'язової системи, на активному вольовому включенні розумових процесів в аналіз емоційних педагогічних ситуацій.

Для педагога оволодіння способами й методами саморегуляції є найважливішою умовою успіху в майбутній професійній діяльності. Всі методи й способи самовдосконалення лежать в основі оволодіння педагогічною технікою й вимагають від людини певної психічної культури. Доцільно вчитися цій культурі використовуючи віковий досвід філософії народів Сходу.

studfiles.net

Феномен самовдосконалення та саморозвитку особистості – Освіта.UA

Рейтинг73

Вибір редакції

У статті авторка пише, що про самовиховання написано досить багато, однак ця проблема потребує додаткових практичних спостережень і досліджень на місцевому матеріалі, оскільки проблема здоров’я школярів є актуальною до сьогодні

Оцініть публікацію

Рейтинг статті: 3.3 з 5 на основі 22 оцінок.

Переважну частину дитинства та юності школяр перебуває у школі, тому проблема раціональної організації системи саморозвитку особистості викликає живий інтерес у кожного, хто прагне самовдосконалюватися, жити змістовно.

Людина наділена найдосконалішою біологічною системою - мозком, з яким не може зрівнятися жодна рукотворна машина чи механізм. Протягом 15-24 років він "тренується для життя" у школі, в сім'ї, соціумі. Безперечно, людина на власний розсуд розпоряджається цим унікальним капіталом. Або вдосконалить його на користь собі та суспільству або, у процесі життя не додавши нічого цінного, змарнує здібності, отримані з народження? Якою є кількість розумового потенціалу, закладеного з перших хвилин життя, і наскільки важливим може бути особистий внесок у його збагачення у процесі життя? Оскільки людська особистість багатогранна, можна з упевненістю стверджувати, що робота над її вдосконаленням ніколи не скінчиться[1;316]. "Для гармонійного розвитку дитини істотно важливими є не тільки умови режиму навчання, але й активний вплив на підвищення працездатності та функціональних можливостей організму, розширення меж його адаптаційних можливостей" [1;4]. На сучасному етапі розвитку людства знання оновлюються кожні 6 років завдяки стрімкому прискоренню науково-технічного прогресу. Внаслідок цього молоді люди після закінчення вищих навчальних закладів до 25-28 років виявляються володарями вже застарілих знань.

1. Роль самовдосконалення для розумового розвитку людини.

Вчитися потрібно правильно, адже у процесі здобування знань разом з ними ми отримуємо цілий ряд хвороб, інколи втрачаючи здоров’я – найбільший дар природи. Людина отримала від природи надзвичайно досконалий організм прекрасної форми з універсальною стійкістю до труднощів життя – холоду і спеки, ран, страхів і нервових потрясінь, голоду і захворювань.

Про самовиховання написано досить багато, однак ця проблема потребує додаткових практичних спостережень та досліджень на місцевому матеріалі, оскільки проблема здоров’я школярів є актуальною до сьогодні. Країна потребує мільйони талановитих фахівців, здатних розвивати науку, створювати матеріальні, духовні, художні цінності. При цьому суспільство зацікавлене в тім, щоб кожен мав міцне здоров'я, високу працездатність й життєрадісність, зберігаючи ці якості до похилого віку.

Процес саморозвитку та самовдосконалення починається з раціонального розподілу часу на працю та відпочинок, оскільки для одних час – це нагода для лінощів, для інших – можливість зростати фізично, розумово та духовно. По – перше, слід контролювати, чи не витрачається час даремно, оскільки він сприяє відновленню наших сил. Крім того, підлітки часто недосипають, і як наслідок - з часом виникають проблеми зі здоров'ям. Ці наслідки спричинені надмірним перенавантаженням: після щоденних 6-7 уроків, як правило, учні відвідують додаткові заняття, після чого вже пізно увечері розпочинають виконувати домашні завдання. Брак сну та відпочинку призводить до погіршення стану здоров’я учнів.

Значна кількість молодих людей, бажаючи розвинути свої здатності або позбутися недоліків, які вони в собі усвідомлюють або відчувають, не знають, як це краще зробити. Саме з метою успішного розвитку природних здібностей та задатків слід вдаватися до самовиховання - цілеспрямованого розвитку у собі таких здатностей і рис характеру, яких бракує. Кожна людина, особливо в молодому віці, здатна домогтися разючих успіхів. Мозок людини містить 100 міль’ярдів нейронів. Кожен з них набагато потужніший за найсучасніший комп’ютер. Однак справжня велич мозку виявляється у взаємодії нейронів [2;154]. Людина середніх можливостей, згідно з дослідженнями вчених, використовує всього 4 відсотки нервових клітин. Згідно з іншими джерелами - 10-12 відсотків [ http://www.edu-reforma.ru/].

Талант проявляється там, де людям вдається залучити до активної роботи хоча б частину бездіяльних клітин мозку. Підраховано, що наша пам'ять здатна зберігати таку ж кількість відомостей, яка зберігається в десятках тисяч книг.

2. З історії самовдосконалення: історичні факти.

Самовиховання виникло в далекій давнині. Багато видатних діячів минулого й сьогодення розробляли й розробляють для себе індивідуальну методику самовдосконалення, що дозволяє виправляти помилки природи, розвивати потрібні моральні якості й здатності. А. В. Суворов, для прикладу, народився достатньо кволим. Мріючи про службу в армії, він ще в дитинстві став обливатися холодною водою й займатися гімнастикою. До глибокої старості великий полководець вирізнявся невтомністю й бадьорістю духу.

У різні часи в різних країнах існували свої традиційні уявлення про ідеал особистості, свої спеціально розроблені кодекси й методи виховання.

На всьому кращому, що створено людством, лежить відбиток особистості. Ми говоримо: закон Архімеда, естетика Аристотеля, таблиця Менделєєва, теорія відносності Ейнштейна, система Станіславського. Світову космонавтику неможливо відокремити від трьох імен - Ціолковський, Корольов, Гагарін.

Чи станете ви особистістю - це залежить тільки від вас. Наше суспільство створює умови, але суспільство не буде замість вас учити біном Ньютона або обливатися щоранку холодною водою. Там, де школа "тягне" Машу або Колю на медаль, а бабуся пише домашній твір "Образ Марусі Чурай", виробляється антиособистість із більшим споживацьким апетитом.

Особистість починається з рішучого кроку. До 12- 14 років, коли ми починаємо дорослішати, кожний повинен уже знати, ким і яким він хоче стати, і самостійно доповнювати або виправляти вже отримане виховання чи надбання. З роками багато чого у вашій програмі буде уточнюватися, але перше рішення має бути прийняте якомога раніше. При цьому варто врахувати: ми живемо в епоху всезростаючих психофізичних навантажень. Уявіть собі, яку напругу переживають люди ризикованих професій: пілот реактивного літака; машиніст електропоїзда, що рухається зі швидкістю 160 кілометрів у годину; водій міжміського автобуса; телевізійний репортер, що веде передачу з місця подій; вокзальний касир у літні місяці; хірург, що робить кілька операцій на день; керівник конструкторського бюро, що нараховує 150 осіб; абітурієнт, що вступає до університету...

Лікарі б'ють тривогу: "помолодшали" багато хвороб, які колись уважалися старечими. Люди занедужують у розпал відмінно здаваної сесії, за місяць до виходу першої книги, напередодні захисту дисертації або просто без щонайменшого видимого приводу. Хвороба коронарних судин серця ще 100 років тому була медичним курйозом. Зараз у світі на частку серцево-судинних захворювань доводиться від 50 до 70 відсотків всіх смертних випадків.

Як же бути? Де вихід? Бігти на незаселений острів? Вести життя Робінзона? Але в давно минулі ті часи, коли господарюючи, люди не завжди доживали й до 30 років. Забитися "премудрим піскарем" у тихий кут: жити без хвилювань, без пристрастей,  без фізичних і моральних зусиль? Але таке життя, по-перше, нудне й порожнє. А по-друге, інертність і млявість теж руйнують організм, знижують його здатність до опору інфекціям, стресам. От чому й у наше перевантажувальне століття потрібно любити, ненавидіти, боротися, відстоювати свої погляди, самовіддано працювати, ставити перед собою складні завдання, домагатися їхнього здійснення, помилятися, починати заново, створювати неповторне.

Ідіть назустріч всім складнощам життя, не побоюючись знайти в 30-40 років гіпертонію, нервовий розлад або "пробоїну" у серці, вірячи, що й до 80 років ви зможете зберегти міцне тіло, ясну голову, бажання й здатність працювати.

Для цього потрібно пам'ятати, що зриви, особливо в молодому віці, найчастіше трапляються не тому, що вичерпано резерви організму, а тому, що людина не вміла й не вміє користуватися величезними запасами своїх сил, здатністю нашого тіла швидко відновлювати енергію. Учені в різних країнах світу прийшли незалежно один від одного до єдиної думки: порятунок від "хвороб століття" не в тім, щоб винайти ще 100 тисяч ліків, а в тім, щоб пояснити кожному з нас: "Порятунок у тобі самому!"

Ресурси нашого організму невичерпні. Збереглося свідчення, що атлет Евмаст, що жив в VI столітті до нашої ери, підняв із землі камінь вагою в 480 кілограмів. Український спортсмен і цирковий артист Терентій Корінь в 1907 році, виступаючи в Сполучених Штатах Америки, за прикладом гладіаторів стародавності вступив на арені в єдиноборство з левом. Незважаючи на отримані рани, Терентій Корінь зумів схопити лева, підняв його над головою й кинув об землю. Через кілька секунд лев був мертвий [3; 417].

Наш організм мудро приховує у собі найбільші ресурси на крайній випадок, але може дозволити вміло й розумно користуватися ними в менш драматичних обставинах. Це добре відомо тренерам і спортсменам. Однак кожний з нас - у відомих межах - може скористатися цими ресурсами для вирішення індивідуальних проблем.

Людина опиняється у непростій ситуації: з одного боку, їй потрібно продовжувати навчання, щоб не відстати від життя, реалізувати свій потенціал, амбіції, втілити в реальність свої мрії, з іншого боку - коли вона згадує шкільні роки, повні нерозуміння, туману, відчуття порожнечі, страху перед іспитами, зубріння, нездатності осягнути сутності речей, а також численні спроби розпочати навчання, що закінчилися невдачею - думка про навчання захоплення не викликає.

3. Здорове харчування

Режим харчування, різноманітність його чергування "пісної" і "скоромної" їжі і фізична праця, що забезпечує активну втрату енергії – усе це складові того здорового способу життя, що в даний час пропагує наука.

Здорове харчування передбачає вживання свіжої та різноманітною їжі, збалансованої вітамінами, мінеральними солями, білками, вуглеводами та жирами. Насамперед нам необхідно осмислити той факт, що з погляду збільшення тривалості життя, саме система харчування здатна дати найбільший ефект (порівнятися по ефективності може лише застосування лікарських препаратів). А значить харчуванню варто приділити особливу увагу!

4. Дослідження організації навчальної діяльності, дозвілля та режиму харчування учнями старших класів у сучасній школі та висновки.

Провівши моніторингові спостереження серед учнів 9-11класів та узагальнивши результати, я дійшла висновку, що у процесі організації навчальної діяльності та дозвілля учнями неправильно витрачається час, а при виконанні домашніх завдань використовуються неефективні методи навчання, значна частина учнів має занижену самооцінку. На виконання домашніх завдань використовується часу значно більше за норму. Має місце прихована інтенсифікація навчання. Досить мало уваги приділяється сну - 6,5 годин на добу, відпочинку – 3 години на добу і забагато (3 години на добу) – комп’ютеру; на допомогу батькам діти витрачають 1,5 години на тиждень. Тижневе навантаження у школі відповідає санітарним правилам і нормам, однак додаткові заняття з репетиторами позбавляють учнів можливості повноцінно відпочивати та поновлювати сили. Досить небезпечною тенденцією серед старшокласників є те, що переважна більшість школярів біля комп’ютерів проводить часу набагато більше, ніж дозволено нормами, оскільки учні вважають, що вони так відпочивають. Мало часу (1,5 години на тиждень) відводиться учнями на допомогу батькам, що не тільки негативно впливає на виховання та фізичний розвиток учнів, а й віддаляє їх від батьків. Недостатньо часу залишається на відпочинок, фізкультуру та сон, що спричиняє погіршення стану здоров’я учнів, призводить до перевтоми. Перевтома знижує опір організму до різних чинників та спричиняє розлад сну, втрату апетиту, головний біль та зниження пам’яті та уваги, погіршення працездатності. Важливим завданням сучасної освіти є не засвоєння учнями певної суми знань, а оволодіння технологіями, які допоможуть вчитися все життя, отже акцент потрібно перенести зі змісту освіти на методи навчання. Іншими словами, замість відповіді на запитання "Що вчити?", потрібно шукати відповіді на запитання "Як вчитися?" [4;184]. Потрібно враховувати індивідуальні особливості сприйняття інформації, навчитися ефективним прийомам її засвоєнням та методикам зниження емоційного напруження. Уміння обирати здорові способи відпочинку не менш важливо, оскільки рухова активність надзвичайно потрібний компонент навчання, помірні фізичні навантаження допоможуть дітям краще вчитися, запобігти перевтомі та стресам, розвинути фізичні можливості організму, організованість навчить досягати успіхів, загартують волю.

Підлітковий вік нерідко розглядають лише як підготовку до дорослого життя. Але це хибний погляд. Як і кожен етап людського життя, юність має самостійну цінність і виконує особливу місію. У цей відносно невеликий період формуються життєві очікування і світогляд людини, система її цінностей і характер, відбуваються процеси самопізнання і самовизначення. Перевага юності в тому, що вона не обмежує людину, а навпаки, дає змогу максимально розширити горизонти бачення та оцінити всі наявні можливості, перш ніж усвідомити своє покликання і обрати професію.

Мистецтво самопізнання – це здатність усвідомити і реалізувати свій особистий потенціал, спроможність жити динамічно і натхненно, рости, розвиватись, удосконалюватися, рухатись уперед, ставити перед собою амбітні цілі, і досягати їх, долаючи перепони, знаходячи оптимальні рішення для себе і оточення.

Самореалізація можлива, коли людина визначила її стратегію, шляхи особистісного розвитку і самовдосконалення. Важливими компонентами стратегії самореалізації є розбудова позитивної самооцінки, самовизначення, саморегуляція, самоосвіта і самовиховання. Бути здоровим вигідно з будь-яких точок зору. Отже, вигідним стає і раціональне харчування, і правильний режим навчання та відпочинку, що зберігає здоров’я і відіграє значну роль у попередженні захворювань.

На мою думку, найважливішими факторами у навчанні, які допомагають вчитися та дозволяють бути здоровим є наступні:

  • правильно спланований режим дня,
  • висока рухова активність,
  • використання сучасних методів навчання,
  • раціональне харчування,
  • самовиховання та самоосвіта.

Використані джерела

  1. Томан. І. "Як удосконалити самого себе:" Пер. з чес. -К.: Політвидав України, 1988. -319с. іл.
  2. Воронцова Т. В., Пономаренко В. С. Основи здоров’я: Підручник для 8-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: Алатон, 2008. – 160с.
  3. Азбука для несовершеннолетних: Сборник (Сост. А. Алексеева, А. Стреляній; Худож. Б. Жутовский. - Изд. перераб. и доп. - Мю:Мол гвардія, 1985. -461c., ил.)
  4. "Как выжить в школе"/сост. О. А. Дмитриева. -Х.: Изд. группа "Основа", 2010-126, [2]с. - (Серия "Знаю КАК. Самоучитель по жизни")
  5. "Психологическая саморегуляция". Київ, "Здоров'я", 1995/О. К. Мапрієнко, К. О. Петров
  6. "Возрастная физиология и школьная гигиена": пособие для студентов педагогических институтов/А. Г. Хрипкова, М. В. Антропова, Д. А. Фарбер. -м.: Просвещение, 1990. -319с.:лл. -ISBN5-09-002687-4
  7. Освітні технології:Навчальний методичний посібник/О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та інш., за ред. О. М. Пєхоти. -К.: Видавництво А. С. К., 2003. -255с
  8. Фопель К. Енергия паузы. Психологические игры и упражнения / Пер. с нем. – М.: Генезис, 2006. – 240 с.
  9. Comprehensive School Health Education – Suggested Guidelines for Action. (UNESCO/ WHO/UNICEF, Geneva, 1992).
  10. Лафранцуа Г. Прикладная педагогическая психология. - СПб.: Прийм- ЕВРОЗНАК, 2003. -416с.

Електронні ресурси:

  1. http://www.edu-reforma. ru/
  2. http://ru.wikipedia.org/
  3. http://tinystudy.ru

Автор: Гачкало Світлана ЯківнаПосада: учитель біології.

Матеріал розміщено в рамках проведення Форуму педагогічних ідей «УРОК»

Категорично заборонено використовувати цей матеріал на інших інтернет-порталах і в засобах масової інформації, а також поширювати, перекладати або копіювати будь-яким способом без письмового дозволу освітнього порталу Освіта.ua.

Посилання за темою:

Освіта.ua30.11.2012

osvita.ua

Самовдосконалення - навіщо воно потрібне

Вітаю на сторінках життєво необхідного блогу. Перш за все, хочу привітати усіх любителів солоденького з минувшим міжнародним днем шоколаду (11 липня) та усіх любителів фотографувати з Днем фотографа (12 липня). Першим бажаю не переборщити із чукулядами, а другим – побільше натхнення. Що ж, тепер приступимо до статті.

Сьогодні хочу поговорити про таку річ як самовдосконалення. Адже з кожним днем, тижнем, роком життя людина чому-небудь вчиться і вдосконалюється. Для будь-якої поважаючої себе людини самовдосконалення – природний процес. У чому ж воно заключається і для чого потрібне?

Почнемо з морального і розумового самовдосконалення. Погодьтеся, якщо людині сорок, а вона мислить і діє так, ніби їй п’ятнадцять, це, м’яко кажучи, дивно. І можна говорити про те, що на певному етапі людина зупинилась у розвитку. Поважати таку людину складно, якщо не неможливо.

Отже, самовдосконалення – це постійний, безперервний розвиток особистості. І відбувається він як природним шляхом – людина вчиться, змінюється і розумнішає протягом життя, отримуючи досвід з ситуацій, які з нею трапляються, так і за допомогою самої людини – вона читає книжки, бажаючи отримувати знання, черпає мудрість зі спілкування з іншими людьми, постійно прагне до самовдосконалення і відточення людських якостей і навиків, естетичних і релігійних поглядів.

Розвинута розумово і духовно особистість, яка весь час прагне до вдосконалення моральних якостей і отримання знань, завжди буде на крок попереду людей інертних і менш розумних та честолюбних, як в буденному житті, так і в кар’єрному плані. Адже якщо у людини високі моральні принципи, якими вона не поступається, на роботі у неї фонтан ідей, і все завжди робиться нею якісно і вчасно, та окрім цього ще й постійно підвищує свій професійний рівень, таку людину цінуватимуть і поважатимуть.

Моральні якості і розум завжди вважалися і вважатимуться почесними. У той час, як люди, які «стоять на місці» у своєму розвитку приречені пасти задніх.

Щодо фізичного вдосконалення, то його кожен розуміє по-своєму. Для чоловіків це, зазвичай, підтягнута фігура, здоровий спосіб життя, відмова від поганих звичок, накачані м’язи. Для жінки це найчастіше струнка талія, гарний вигляд і здорове харчування. Одним словом, це робота над вдосконаленням тіла і зовнішнього вигляду взагалі шляхом фізичних тренувань та зміцнення духу. Усі ці кроки до досконалості знову ж таки потребують роботи над собою – тренування сили волі, фізичних вправ, відмови від звичних для людини речей.

Всебічно розвинена особистість усе життя прагне до самовдосконалення – як морального, духовного і естетичного, так і фізичного, та професійного, і ніколи не припиняє працювати над собою.

Правда, стимули у кожної людини для саморозвитку можуть бути різними. Хтось може відстоювати свої ідеї та переконання, вважаючи самовдосконалення невід’ємним від існування людини процесом, для когось це спосіб довести щось комусь. Є люди, яких усе життя стимулює до розвитку бажання побудувати успішну кар’єру або розбагатіти, а можливо людина просто сама по собі настільки честолюбна, що постійне самовдосконалення підтримує її в тонусі і робить щасливою.

У будь-якому випадку, розвиток особистості, кроки до підвищення рівня інтелекту, умінь та відшліфування моральних якостей, духовності завжди допомагатимуть людині досягати успіху у житті, поваги оточуючих, вершин у кар’єрі, жити в достатку.

Незалежно від того чи ви навчитеся грати в шахи, чи може розгадувати судоку, а можливо, вивчите нову мову – у будь-якому випадку це буде самовдосконалення. І так чи інакше, у житті вам може знадобитися все, що завгодно. Тому, кожному з нас варто прагнути до більшого і працювати над собою, без цього неможливо бути успішним.

Ваш Олександр Дадак

www.oleksandrdadak.com

почни з ідей – Студвей

Для того, щоб бути успішною, людині постійно необхідно самовдосконалюватись. Серед найголовніших навичок, якими сьогодні повинен володіти кожен, є ораторське мистецтво, вміння налагоджувати хороші дружні зв’язки з іншими людьми, політична обізнаність, здатність правильно використовувати свій час і дипломатичні здібності. Пропонуємо вашій увазі п’ять книг, які можуть стати в пригоді на шляху до самовдосконалення.

Ораторське мистецтво

Поль Л. Сопер«Основи мистецтва мовлення»

Книга присвячена виробленню та вдосконаленню навичок публічних виступів. Головним правилом впевненого мовлення є ясність думки. Якщо міркування нечіткі, непевні та байдужі, то і мовний апарат погано їх відтворюватиме: дихання буде поверхневим, а мовлення монотонним. Тому, готуючи промову, оратор має передусім вільно володіти матеріалом. У цьому допоможе складання конспекту.

Реклама

Як працювати над конспектом промови?

Перший і найкращий крок до систематизації – це укладання без усякої класифікації переліку фактів і думок, на які ви натрапили при підготовці. Потім потрібно попрацювати над конспектом, відбираючи головні та розміщуючи під ними другорядні факти. Далі критично перевірте всю структуру: виявіть пропущене та викресліть усе, що не стосується теми.

Засоби впливу на слухача

Готуючи промову, можна вдатися до таких засобів впливу на аудиторію:

1. Посилатися на різноманітні відгуки (професіоналів, відомих особистостей, людей із натовпу).

2. Застосовувати прийоми, що використовують модні віяння та масові розваги («Кожен це робить! Чому б і вам не зробити?»).

3. Намагатися викликати асоціації.

Правила жестикуляції

1. Жести мають бути невимушеними. Не подавляйте імпульсу наполовину: якщо почали підіймати руки, але не дали їм вільного руху вгору, то це буде схоже на відлякування домашньої птиці. Така жестикуляція характерна для новачків.

2. Жестикуляція не повинна бути постійною. Не кожна фраза потребує підкреслення.

3.Керуйте жестами. Не будьте схожі на вітровий млин. Жестикуляція – елемент рівноваги всієї пози. Ніколи рух тіла чи рук не повинен відставати від слова.

4. Вносьте різноманітність у жестикуляцію. Не користуйтесь одним жестом у всіх випадках, коли потрібно надати слову виразності.

5. Жести мають відповідати своєму призначенню, їх кількість та інтенсивність повинні дорівнювати характеру промови і аудиторії. Наприклад, дорослі, на відміну від дітей, віддають перевагу помірній жестикуляції.

Навчаючись мистецтву мовлення, зазначає автор, не варто забувати про головне: публічне мовлення – це засіб досягнення мети, а не самоціль. Навчання ораторського мистецтва повинне супроводжуватись особистісним розвитком людини.

Людські взаємини

Дейл Карнегі «Як здобувати друзів і впливати на людей»

Книга давно вже стала класикою літератури для самовдосконалення, і тисячі людей починали цей складний шлях саме з неї. Це збірка корисних порад для полегшення спілкування з сім’єю, друзями та просто людьми, яких ви вперше зустрічаєте. У книзі є безліч повчальних історій із життя відомих людей: політичних діячів, військових лідерів, релігійних провідників. Дехто нарікає, що вона – зразок суто «американського» підходу до дійсності, проте взаємини між людьми всюди однакові.

Карнегі у своїй книзі пропонує конкретні плани дій, радить, як поводитися в тій чи іншій ситуації, щоб досягти своєї цілі, не образивши інших, детально обґрунтовує свої міркування. Подаємо короткі положення з книги.

Шість способів, які дають змогу порозумітися з людиною

  1. Виявляйте щирий інтерес до людей.
  2. Усміхайтесь!
  3. Не забувайте, що для людини її ім’я звучить найсолодше будь-якою мовою.
  4. Будьте уважним слухачем. Спонукайте інших говорити про себе.
  5. Ведіть бесіду на теми, цікаві вашому співрозмовникові.
  6. Допомагайте людям реалізувати прагнення їхньої значущості й робіть це щиро.

Дванадцять способів змусити людей прийняти вашу точку зору

  1. Якщо ми хочемо виграшу — остерігаймося суперечок.
  2. Шануйте погляди інших людей. Ніколи нікому не кажіть, що він/вона помиляється.
  3. Припустившись помилки, відразу визнайте це чесно й відверто.
  4. Розмовляйте у дружній манері.
  5. Спонукайте людину одразу сказати так.
  6. Спонукайте співрозмовника говорити значно більше, ніж це робите ви.
  7. Дайте відчути співрозмовникові, що ідея належить йому.
  8. Навчіться бачити явища та подiї очима іншої людини.
  9. Виявляйте своє співчуття.
  10. Звертайтеся до благородних мотивів.
  11. Надавайте своїм ідеям наочності, інсценізуйте їх.
  12. Кидайте виклик!

Політична свідомість

Еріх Фромм «Втеча від свободи»

Найбільш вражаючим феноменом сучасного світу є віра у вождів-диктаторів

Книга присвячена фундаментальному питанню людства: чому людина віддає свою долю та свободу в руки тирана? Еріх Фромм написав її в 1941 році, коли світова війна нищила все на своєму шляху, а в головах тисяч людей панувало поклоніння фюреру та віра в нацизм і фашизм, що не могло не вплинути на зміст книжки.

Письменник вважає, що різні політичні катаклізми, економічні кризи й інші соціальні негаразди деформують процес індивідуалізації особистості, призводячи до підпорядкування людини волі тирана та його руйнівних ідей.

Це так звана втеча від свободи, і вона реалізується у трьох механізмах: авторитаризм (прагнення звільнитися від власної особистості), деструктивність (прагнення до руйнування) та автоматизуючий конформізм (сліпе слідування соціальним нормам). Виділяючи негативну та позитивну свободу людини, Фромм пише: відчуваючи першу, індивід стає невпевненим у завтрашньому дні, розуміючи марність свого існування.

Визначивши себе крихтою цієї могутньої сили (іншої людини, Бога, нації), яку індивідуум схильний вважати прекрасною, неповторною і непохитною, він отримує право на якусь частину її слави і могутності, стає причетний до її існування.

Брайан Трейсі «Залиште гидливість, з’їжте жабу!»

Якщо ви ніколи нічого не встигаєте, виконуєте всю роботу в останню ніч, не можете зрозуміти, куди подівся ваш час, то поради з тайм-менеджменту, подані Брайаном Трейсі, неодмінно стануть вам у пригоді.

То як концентрувати свою увагу та виконувати всі завдання вчасно? Одні з найголовніших принципів для ефективного керування часом, які виділяє письменник:

  1. Викладіть на папері свої цілі та завдання перед тим, як розпочати роботу.
  2. Заздалегідь плануйте свій день. Кожна хвилина, витрачена на планування, здатна заощадити вам від п’яти до десяти хвилин у роботі.
  3. Постійно застосовуйте метод «АБВГД». Перед тим як почати роботу відповідно до переліку справ, присвятіть кілька хвилин тому, щоб упорядкувати їх за значимістю, завдяки чому зможете забезпечити правильний порядок роботи: важливіші справи – передусім.
  4. Знайте і використовуйте свої особливі таланти. Подумайте над тим, у яких питаннях у своїй сфері діяльності ви справжній фахівець або могли би стати таким, і направте свою енергію на виконання відповідних завдань.
  5. Примушуйте самого себе до дії. Уявіть собі, що їдете на місяць і перед від’їздом вам необхідно завершити свої найнагальніші справи. Ця психологічна установка здатна прекрасно підвищити вашу дисципліну в роботі.
  6. Доведіть до максимуму внутрішні сили. Визначте періоди протягом доби, коли ваша фізична й інтелектуальна активність досягає свого піку, і опісля плануйте роботу так, аби найважливіші завдання, які вимагають зусиль, припадали саме на цей час.
  7. Забезпечуйте собі стимули для роботи. Знаходьте позитивні сторони в будь-якій ситуації.

Керування мімікою

Пол Екман «Психологія брехні»

Знати, що говориш, легко, знати ж, який у тебе вираз обличчя, значно важче.

Виділивши сім базових емоцій, таких як страх, щастя, здивування, гнів, журбу, презирство, огиду, Пол Екман та Уоллес Фрізен створили Систему кодування рухів обличчя (Facial Action Coding System – FACS), вивчивши з фізіологічного аспекту кожен рух мускулів обличчя, який людина використовує для вираження тих чи інших емоцій. 43 рухам були надані окремі комбінації. Зрозуміло, що коли людина намагається приховати певні емоції або видати їх за інші, їй вдається змінити не всі комбінації рухів. Отож можна здогадатися, коли вона каже неправду. Знання цієї системи дає змогу краще стежити за власними рухами.

Як маску найчастіше застосовують посмішку, оскільки вона є протилежністю всіх негативних емоцій: страху, гніву, смутку, обурення… Посмішці надають перевагу ще й тому, що зі щасливим виразом обличчя й обманути значно простіше.

Ідеалу не існує, але це не означає, що до нього не потрібно прагнути, самовдосконалюючи себе, тренуючи свій розум і дух. Рух починається з усвідомлення своїх недоліків і переваг, із чесності зі собою. Сподіваємось, на цьому шляху самовдосконалення вищезгадані поради та книги стануть вам у пригоді!

Фото: lib.lawinstitut.ru, takebook.ru, rudata.ru, hellostripes.blogspot.com, ecs.by.

Помилка в тексті? Виділи її, натисни Shift + Enter або клікни тут.

studway.com.ua

«Самоосвіта і самовдосконалення як основа мого професійного зростання»

Наталя Ерипалова Практико-орієнтований проект: «Самоосвіта і самовдосконалення як основа мого професійного зростання»

Сьогодні суспільство відчуває найглибші і стрімкі зміни за всю свою історію. На зміну колишньому стилю життя, коли одного освіти вистачало на все життя, приходить новий життєвий стандарт: «Освіта для всіх, освіта через усе життя». Одним з показників професійної компетентності педагога є його способностьк самоосвіти, яке в незадоволеності, усвідомленні недосконалості реального стану освітнього процесу і прагненні до зростання, самовдосконалення.

Педагог 21 століття - це:

Гармонійно розвинена, внутрішньо багата особистість, яка прагне до духовного, професійного, загальнокультурного і фізичної досконалості;

Той, хто вміє відбирати найбільш ефективні прийоми, засоби та технології навчання і виховання для реалізації поставлених завдань;

Той, хто вміє організувати рефлексивну діяльність;

Він володіє високим ступенем професійної компетентності, педагог повинен постійно вдосконалювати свої знання та вміння, займатися самоосвітою, мати багатогранністю інтересів.

Підвищення кваліфікації - умова життя в сучасному світі. Найхарактернішою особливістю професійної діяльності є її рухливість, пов'язана зі зміною інформаційних ресурсів і технологій.

На сьогоднішній день пропонується величезний спектр послуг підвищення кваліфікації. Але, не для кого не секрет, що більшість нових знань і технологій втрачає свою актуальність в середньому вже через п'ять років. Проаналізувавши ситуацію повишеніясвоей кваліфікації, я, як педагог прийшла до висновку, що найбільш ефективний спосіб підвищення педагогічної майстерності - це самоосвіта. Щоб домогтися, найбільш високих результатів, необхідно правильно організувати систему роботи з самоосвіти. Тому виникла необхідність в створенні проекту «Сучасний вихователь».

Проект «Сучасний вихователь».

Мета: Самоосвіта і особистісно професійний ріст.

Об'єкт: самообразовательное діяльність вихователя в сучасних умовах.

Гіпотеза: Самоосвіта вихователя стає умовою його особистісно професійного зростання, якщо:

самообразовательная діяльність має концептуальне обгрунтування, здійснюється як безперервний процес, зміст якого направлено на самопізнання і самовдосконалення вихователем себе як педагога, людини, особистості, індивідуальності, на оволодіння інноваційними освітніми ідеями і технологіями, а також способами творчої педагогічної діяльності;

система самоосвіти здатна породжувати особистісні цінності і смисли професії і життя; наповнена особистісно значущим змістом; регулюється принципами суб'єктності, професіоналізму, творчості, індивідуалізації;

реалізується комплекс педагогічних умов, які забезпечують ефективне функціонування самообразовательной діяльності: конструювання програми самоосвіти, що моделює професійно -Творчі діяльність вихователя; реалізація ціннісно-смислових і діяльнісної-рефлексивних механізмів його особистісно професійного зростання.

завдання:

Виявити вимоги до особистості та професійної діяльності сучасного вихователя і визначити сутність поняття «особистісно професійного зростання» вихователя.

Визначити тенденції та особливості самоосвіти вихователя в сучасних умовах розвитку системи освіти.

Розробити і апробувати програму самоосвіти педагога на основі ціннісно-смислового і діяльнісної - рефлексивного підходів.

Обгрунтувати кошти і умови, що забезпечують особистісно професійний ріст вихователя в процесі самоосвіти.

Актуальність: формулювання мети, завдань, гіпотези; розкриття наукової новизни, теоретичної та практичної значущості роботи, основні етапи.

На першому етапі:

• Вивчити філософську, психолого-педагогічну літературу з проблем самоосвіти, що дозволить сформулювати вихідні позиції проекту.

• Проаналізувати власний досвід роботи в даному напрямку.

методи:

• Теоретичний аналіз літератури з досліджуваної проблеми, аналіз навчальних програм;

• Узагальнення ефективного педагогічного досвіду;

• Спостереження, бесіди (інтерв'ю, анкетування;

• Аналіз продуктів навчальної та самоосвітньої діяльності педагогів.

На другому етапі:

• Розробити систему підготовки до самоосвітньої діяльності на основі ціннісно-смислового і діяльнісної-рефлексивного підходів, теоретично обґрунтовувати положення про конструювання самообразовательной програми, що моделює професійну діяльність вихователя, здійснити дослідно-експериментальну роботу.

методи:

• Моделювання,

• Анкетування,

• Спостереження,

• Організація дослідно-експериментальної роботи,

• Соціологічне дослідження.

На третьому етапі:

• Опрацювати і систематизувати отримані результати, уточнити теоретико-експериментальні висновки, здійснити впровадження результатів дослідження в практику роботи освітніх установ. Використовувати методики для визначення рівня самооцінки, експертної оцінки, тести-опитувальники суб'єктивного контролю.

Наукова новизна полягає в тому, щоб:

виявити вимоги до особистості та професійної самоосвітньої діяльності сучасного воспітателяі розкрити сутність поняття «особистісно професійний ріст» педагога;

визначити тенденції, сутність і специфіку самоосвіти вихователя в сучасних умовах розвитку системи освіти як одного з найважливіших умов особистісно професійного зростання;

визначити системоутворюючі зв'язки і взаємозалежності компонентів процесу самоосвіти вихователя, які надають йому цілісність і стійкість і є механізмами формування умов його ефективності;

розробити та апробувати систему самоосвітньої діяльності вихователя, особливості якої є ціннісно-смисловий і рефлексивно-діяльні підходи;

виявити і обгрунтувати комплекс педагогічних засобів і умов, що забезпечують особистісно професійний ріст вихователя в процесі самоосвіти.

Теоретична значимість.

• Поняття «особистісно професійний ріст» вихователя визначити через його ціннісно-смисловий, діяльнісної-рефлексивне, творчий саморозвиток як суб'єкта педагогічної діяльності.

• Концептуально обґрунтувати систему самоосвіти вихователя як ціннісно-смислове, мотиваційну, творчу, професійну діяльність, спрямовану на освоєння сучасних педагогічних ідей та технологій, що забезпечує особистісно професійний ріст педагога, підвищення якості освіти та виховання учнів.

• Педагогічні умови ефективного функціонування і розвитку системи самоосвіти вихователя уявити через реалізацію ціннісно-смислових і діяльнісної-рефлексивних механізмів у процесі конструювання самообразовательной програми, що моделює професійно -Творчі діяльність вихователя і його особистісно професійного зростання.

Практична значимість.

• Матеріали використовувати в масовій практиці вихователів в умовах ДОУ, в системі підвищення кваліфікації, при створенні спецкурсів в педагогічних навчальних закладах. Науково-методичні рекомендації дозволять обгрунтовано відібрати зміст, форми і методи самоосвіти, здійснити оцінку та самооцінку готовності вихователя до даної діяльності, визначити ефективність самоосвітньої діяльності педагога як умови його особистісно професійного зростання.

При розробці програми особистісно професійного саморозвитку вихователя я використовувала технологію самопроектування.

Зміст діяльності включає наступне:

• Самодіагностика професійних знань і умінь в області самоосвіти;

• Оволодіння засобами самоосвіти: постановка завдань саморозвитку, вибір змісту і технологій самореалізації і самоактуалізації;

• Обмін досвідом професійної самоосвітньої діяльності на засіданнях методичних об'єднань, в творчих групах.

Самоосвіта - процес самовдосконалення особистості, придбання всіх видів знань, пов'язаних із самостійною роботою займається над матеріалом, що вивчається. Тобто форма освіти, при якій людина навчає і виховує себе.

Таким чином, самоосвіта - необхідна, постійний доданок життя культурного, освіченого людини, заняття, яке покриває його завжди.

Я вважаю, мій проект здійснимо на різних рівнях самообразовательной деятельностівоспітателя, і різним можливостям особистісно професійного зростання.

detkam.in.ua